Предложения в которых упоминается "почать"
Ни один волос не упадёт с головы твоих воев, даже если кто-нибудь из них почнёт буянить, перепившись наших медов.
Говорят, будто бы эти послы предложения своих князей высказали не в форме челобитья, а следующим образом: «Если исправишься к нам и силы над нами не почнёшь чинить, а будешь держать нас как братию свою, то мы придём к тебе на помощь».
Ишь, собрал нижегородских гулящих девок, у нас их русалками кличут, да и почал тут развлекаться, деньги на ветер швырять...
Как загуляет в трактире, так и почнёт похваляться: мол, коплю, мужики, на новый пароход.
И престаше татарове воевати да почали искать пропавшего люда.
Сначала и поверил народ, и многие из петровских на нашу сторону перешли, а потом и верить перестали, потому больно уж часто, угодник являться ему почал, и ходили к нам мужики больше как выпивки и смеха одного ради.
Вітер вже прохолодний, і темні притихлі дерева почали жовтіти, але сонце марнотратно сипле на землю своє сліпуче проміння.
І не дурно: сам не став хазяйнувати, а почав землю давати за гроші людям; а саме тоді земля зробилась дорога, — по два карбованці бариша взяв на десятині!
Потроху посідали знову та й почали міркувати, як воно буде.
Почали міркувати, якими баришами можна краще спокусити Зінька.
Зінько почав думати, чи сам він завсігди робив так, почав згадувати минуле життя, перебирати одну по одній події.
Почав з найближчих, що трапились сьогодні, вчора, і йшов далі, далі, пірнаючи в те море минулого життя, то ясних, то затуманених згадок.
І потроху забув, з чого почав думати, самі згадки опанували його цілком, і минуле стало перед їм, як намальоване, як живе.
Поднялся в доме шум и гвалт, повскакали дочери из-за пялец своих, а вышивали они серебром и золотом ширинки шёлковые; почали они отца целовать, миловать и разными ласковыми именами называть, и две старшие сёстры лебезят пуще меньшей сестры.
Я ходжу босий по кімнаті, поїдаючи кавун за кавуном, а сусіди за стінами бігають з квартири в квартиру, сповіщаючи один одному, що я знову почав ходити.
Почавши у вільні від праці хвилини колекціонувати простори, не мігши більше дивитися, як люди розкидаються просторами, які їм Дано при народженні, я ще не уявляв, яких розмірів набере моя колекція.
Справа в тому, що я не спостережливий, і тому щойно коли вони стали щодня товктися в моєму помешканні, мало не звалюючи мене з ніг, особливо коли я носив щось у руках і не мав змоги дивитися собі під ноги, я почав приглядатися до того, що раніше вважав за соняшні плями.
Тепер мені, звичайно, ясно, що якби я був спостережливий, я напевно й раніше зауважив би, як не раз в найгустіший дощ у мене в помешканні аж мигтіло від соняшних плям і смуг, і почав би думати, чи не ховаються, бува, за соняшними плямами тигри, які чомусь облюбили моє помешкання, хоч я й не міг уявити, звідкіля вони могли до мене потрапити, якщо вони не мешкали в меблях, чи за карнизом попід стінами.
Я почав пильніше приглядатися до того, що вважав досі за соняшні плями.
Земляки почали міркувати, як повернутися на свої землі, в рідну Україну.
Апостолове, їй надали вільний степ, де був випас і комуна почала нове життя.
Комунарів було всього 20 сімей, вони викопали землянки і почали жити тут, на голому стёпу, на пустому місці будували нове життя, нову комуну.
Почали займатися вирощуванням овочів, заклали виноградники, сади.
Также умножились коммерция и всякие ремёсла, и науки почали быть восставлять латинского и греческого языку.
Аще убью брата своего, имети тя хочю во отца место, и многу честь возьмёшь от мене: не яз бо почал братью бити, но он.
Сидите, сидите... то одну книжку почитаете, то другую, почнёте потом из угла в угол комнату межевать, а там, глядишь, первое число придёт...
Он определял, до какой именно точки дотягивается треснувшая шагах в десяти от него волна, ставшая озером, зеркалом и масляным пятном, пока взбиралась по отлогому подъёму и напоследок цепенела, вскипая вдоль кромки тонким бисером, а после мимолётного раздумья, поверженная, грациозно соскальзывала вспять по внешне безобидному уклону — лёгкая добыча ноздревато-алчного песка, дотоле робкого, но вдруг проснувшегося, чтобы почать короткий водобег, обращая его в ничто.
Как он сам говорил, «отселе почнём и числа положим».
Коні побігли швидше, а подорожній почав дожидатися того «скоро».
Другою хмарою було те, що батько почав упиватися.
З тринадцятьох років почав уже він думати про таке, що інший не дума про його і в двадцять.
І він почав лякатись.
Тоді-то почав він жити приватними лекціями та живе їми й досі.
Почали їсти і на деякий час усі замовкли — чути було саме сьорбання.
Одного ранку він покликав мене до своєї кімнати, до якої був прикутий подагрою, й почав з гіркотою мені дорікати.
Потім батько наполегливо й дуже доброзичливо почав просити мене не легковажити, не кидатися стрімголов у вир потреб і страждань, від яких займане мною від народження становище у світі, здавалося, мало б захистити мене.
Цих тверезих і розсудливих думок вистачило у мене, поки тривала буря, і навіть ще на деякий час; але наступного ранку вітер почав стихати, хвилювання вляглося, і я почав потроху звикатися з морем.
Капітану дуже цього не хотілося, але боцман став доводити йому: якщо фок-щоглу залишити, судно затоне; і той погодився, а коли знесли фок-щоглу, грот-щогла почала так хитатися і так сильно розгойдувати судно, що довелося знести і її і таким чином очистити палубу.
Тоді я встав, підійшов до помпи й старанно почав качати.
Не минуло й чверті години з тієї хвилини, коли ми відчалили від корабля, як він почав занурюватися на наших очах.
Я не міг побороти небажання повернутися додому, а поки я відкладав, спогади про лихо, якого зазнав, дещо стиралися, разом з ними слабшав і без того слабкий голос розуму, який спонукав мене повернутися до батька, і закінчилося тим, що я відкинув будь-яку думку про повернення і почав мріяти про нові подорожі.