Предложения в которых упоминается "батько"
Одного разу, приїхавши з чергової геологічної експедиції додому, батько привіз мені в подарунок двох жвавих тушканчиків і двох ящірок круглоголовок.
Немец, старый уже, как батько, у нас остановился заночевать.
У меня, знаешь, батько с матерью давно померли, я ещё малым хлопчиком был... Покинули они меня на свете одного.
Сам живе, як харпак, мабуть, нічого й не придбав, одколи батько вмер, самою батьківщиною старою й держиться.
Когда принёс его сюда, едва оперившегося, старый батько из-за тридевяти морей, места здесь были вольные.
Батько був добрий, але батько був не мати.
Другою хмарою було те, що батько почав упиватися.
Довго шукав одмови і не міг знайти, аж поки сам батько натякнув йому на неї.
Досі це була просто наука, а тепер це вже освіта, що не дає людині робитися такою, як його батько.
Але тут трапилося несподіване лихо: п'яний батько впав на вулиці і не вернувсь усю ніч додому. Вранці його знайдено замёрзлого.
Хоч би письменний батько був, а то навіть книжки не міг почитати.
У снідання, що припадало першої години, вчиття перепинялося на дві години, а тоді знов ще трохи вчилися — іноді до обід: так бажав батько.
Сам батько, творец и руководитель всей этой армии, шёл сзади и бережно нёс в руках граммофоный ящик.
Вы думаете, батько для чего меня к дяде отправил?
И батько у нас весёлый, и мать!
А батько ещё и приговаривает что-нибудь.
Сколько я этих яиц перепортил, батько даже бил меня за это, а не высидел чёртика: до вечера проносишь, а вечером или выпустишь, или раздавишь.
Посмотри, батько, какой молодец вырос!
Що сталося з іншим моїм братом — не знаю (як не знали мої батько й мати, що сталося зі мною).
Варто мені лише поспостерігати, сказав батько, і я побачу, що всі життєві негаразди розподілені між вищими і нижчими класами і що найменше їх випадає на долю людей середнього стану, що не знають стількох примх долі, як знать і простолюд; навіть від недуг, тілесних і душевних, вони застраховані більше, ніж ті, у кого хвороби викликані пороками, розкішшю і різного роду надмірностями, з одного боку, важкою працею, нуждою, поганим і недостатнім харчуванням — з іншого, будучи, таким чином, природним наслідком способу життя.
Потім батько наполегливо й дуже доброзичливо почав просити мене не легковажити, не кидатися стрімголов у вир потреб і страждань, від яких займане мною від народження становище у світі, здавалося, мало б захистити мене.
Я бачив, як під час останньої частини цієї промови (яка була воістину пророчою, хоча, думаю, батько мій і сам цього не підозрював) рясні сльози заструмували по обличчю старого, особливо, коли він заговорив про мого вбитого брата; а коли батько сказав, що для мене настане час каяття, але вже нікому буде допомогти мені, то від хвилювання він обірвав свою промову, заявивши, що серце його переповнене і він не може більше вимовити й слова.
Але я стримував пёрший запал своєї нетерплячки і діяв не поспішаючи: обравши час, коли моя мати, як мені здалося, була більш за звичайне у дусі, я відвів її у куточок і сказав, що всі мої помисли до такої міри проникнуті бажанням бачити чужі краї, що, якщо навіть я і займатимусь якоюсь справою, у мене всё одно не вистачить терпіння довести її до кінця і що хай краще батько відпустить мене добровільно, бо інакше я буду змушений обійтися без його дозволу.
Звичайно, якщо я хочу себе згубити, цій біді не допомогти, але я можу бути впевнений, що ні вона, ні батько ніколи не дадуть своєї згоди на мою затію; сама ж вона анітрохи не бажає сприяти моїй загибелі, і я ніколи не вправі буду сказати, що моя мати потурала мені, коли батько був проти.
Я антиквар, солідна пересічна людина, батько двох дітей (хлопчик і дівчинка), і раптом на цих вулицях уночі, та ще й з такою метою: потайки від усіх іду розшукувати матеріяли до біографії мого відвідувача!
С центральной властью они совершенно не считались, и каждый батько думал, что он есть атаман на месте, воображал, что он сам может решать все украинские вопросы, не считаясь ни с чем, что предпринимается в центре.
— Не сумлевайся, батько, давно сабли на них навострены, ужо сегодня поддадим им жару, — ответил пожилой, неторопливый казак, — да и наши казаки там, из реестровых.
— Ты чего это батько наше сено-то отдать решил?
— У тяжкій роботі звікували свій вік мати й батько, — робота їх і в труну положила.
— А что, Батько кошевой, ты такой грустный, может, случилось что?
Батько и сам был женат уже в четвёртый раз.
А будь у меня больше силы, и ты, батько, клобук митрополита мог бы на башку вздеть.
Разве ж положено, шоб батько с сыном воевали?
Быть тебе в казачестве, идём с нами в город, не отставай от нас, а когда вернёмся на остров, батько сам с тобой поговорит и решит, быть тебе казаком или нет.
Ты бы знал, як на батька охотятся!
Давай сюда свои сласти, Сергуня, да батьку не забудь поблагодарить.
А батько це рідня моя».