Степові трофеї
Одного разу, приїхавши з чергової геологічної експедиції додому, батько привіз мені в подарунок двох жвавих тушканчиків і двох ящірок круглоголовок.
Ящірки були відпущені на підлогу і знайшовши поряд з плінтусом невелику щілину, невдовзі туди сховались. Тільки зрідка вони виповзали назовні для того, щоб з поставлених їм блюдець з'їсти кілька шматочків ковбаси або сирого м'яса і вдосталь напитися води.
Іноді, коли в кімнаті вимикали світло і включали телевізор, ящірки також виповзали зі свого укриття і завмирали нерухомо. Для мене так і залишилося загадкою, чи то вони в цей час слухали звуки музики, що нагадують дзижчання найрізноманітніших комах, на яких вони раніше полювали, чи то ящірки просто милувалися світлом мерехтливого екрану телевізора, який по всій видимості нагадував їм сяйво диска. Мешканці степів і пустель днем найчастіше ховаються від нестерпної спеки, а з настанням сутінків виповзають на полювання.
Схожий нічний спосіб життя вели і тушканчики. Ці милі степові особини, відносяться за біологічною класифікацією до сімейства заячих, за своїм зовнішнім виглядом одночасно нагадують і вухатих зайців, і маленьких кенгуру. Незважаючи на своїкрихітні розміри, вони високо підстрибують над землею, так само як і кенгуру на задніх лапах.
У їжі вони були невибагливі і охоче харчувалися кірками хліба і сухою травою, запиваючи всю свою нехитру трапезу водою. До нас вони звикли дуже швидко. Тушканчики жили в одній з кімнат, в якій ми на ніч зачиняли двері, для того, щоб вони в нічний час не пустували по всьому будинку. Саме в нічний час у них наступала найбільша активність, а вдень вони мирно дрімали.
А коли настала весна, кругом все зазеленіло і з'явилися перші польові квіти, то я вивіз цих тушканчиків і ящірок далеко за місто і випустив на волю.