-
ПОЧА́ТЬ, -чну́, -чнёшь; прош. по́чал и поча́л, почала́, по́чало и поча́ло; прич. страд. прош. по́чатый, по́чат, почата́, по́чато и поча́тый, поча́т, почата́, поча́то; сов., перех. (несов. починать).
1. также с неопр. Устар. и обл. То же, что начать (в 1 знач.). На мир нравственный смотрел он --- не как на початую от рождения мира и неконченную работу, а как на гармоническое целое. И. Гончаров, Обрыв. — Пойдем, — говорю, — Настя, по Волге ходить: я петь да шарманку...
Вы здесь
- Я не міг побороти небажання повернутися додому, а поки я відкладав, спогади про лихо, якого зазнав, дещо стиралися, разом з ними слабшав і без того слабкий голос розуму, який спонукав мене повернутися до батька, і закінчилося тим, що я відкинув будь-яку думку про повернення і почав мріяти про нові подорожі.
- Не минуло й чверті години з тієї хвилини, коли ми відчалили від корабля, як він почав занурюватися на наших очах.
- Тоді я встав, підійшов до помпи й старанно почав качати.
- Капітану дуже цього не хотілося, але боцман став доводити йому: якщо фок-щоглу залишити, судно затоне; і той погодився, а коли знесли фок-щоглу, грот-щогла почала так хитатися і так сильно розгойдувати судно, що довелося знести і її і таким чином очистити палубу.
- Цих тверезих і розсудливих думок вистачило у мене, поки тривала буря, і навіть ще на деякий час; але наступного ранку вітер почав стихати, хвилювання вляглося, і я почав потроху звикатися з морем.
- Потім батько наполегливо й дуже доброзичливо почав просити мене не легковажити, не кидатися стрімголов у вир потреб і страждань, від яких займане мною від народження становище у світі, здавалося, мало б захистити мене.
- Одного ранку він покликав мене до своєї кімнати, до якої був прикутий подагрою, й почав з гіркотою мені дорікати.
- Почали їсти і на деякий час усі замовкли — чути було саме сьорбання.