-
НЕВЕЛИ́ЧКА, -и, род. мн. -чек, дат. -чкам, м. и ж. Народно-поэт. и разг. О ком-, чем-л. небольшого роста, размера. Птичка — невеличка, да коготок остер. Поговорка. Да вы уж родом так: собою невелики, А песни, что твой соловей! И. Крылов, Кукушка и Петух. Ростом невеличка, она не взяла и лицом. Нагибин, Молодожен.
Источник (печатная версия): Словарь русского языка: В 4-х т. / РАН, Ин-т лингвистич. исследований; Под ред. А. П. Евгеньевой. — 4-е изд., стер...
Вы здесь
- Моя невеличка крамниця, в якій найчастіше туристи купують кольорові гравюри різних міст, старі географічні мапи, книги і поштові марки (поштові марки мають успіх також серёд школярів), міститься на розі двох вулиць, дослівно крок від центру.
- Читання було безладне, але всё ж дещо давало хлопцеві, давало хоч невеличку загальну освіту, розвиток, якого не мали його товариші-гімназисти.
- А что поиграла она маленько с ребятками, так это не беда, ведь невеличка она ещё!
- Ліворуч стояла невеличка катрага, а перед нею, трохи ближче до Зінька, в холодку під великою гіллястою грушею, сиділо двоє.
- Зоставалася невеличка купка самостійніших людей; але одні з їх не знали, як обстати за своє право, а другі були вже занадто малосилі, щоб могли гору брати.
- Глаза закроет — и сейчас же ему видится: будто он над епархией летает, а епархия — зелёненькая и так, невеличка, вроде, сказать бы, выгона.
- Аксамет — чиновник небольшой, птичка, в общем-то, невеличка, да только он, пожалуй, был рад и этому.
- Собой невеличка, а от любой тройки уйдёт.