— Три дні тому раптово померла моя мати.

— Ступай, — говорит, — мати, только мне шкоды не делай.

— У тяжкій роботі звікували свій вік мати й батько, — робота їх і в труну положила.

Звичайно, якщо я хочу себе згубити, цій біді не допомогти, але я можу бути впевнений, що ні вона, ні батько ніколи не дадуть своєї згоди на мою затію; сама ж вона анітрохи не бажає сприяти моїй загибелі, і я ніколи не вправі буду сказати, що моя мати потурала мені, коли батько був проти.

Але я стримував пёрший запал своєї нетерплячки і діяв не поспішаючи: обравши час, коли моя мати, як мені здалося, була більш за звичайне у дусі, я відвів її у куточок і сказав, що всі мої помисли до такої міри проникнуті бажанням бачити чужі краї, що, якщо навіть я і займатимусь якоюсь справою, у мене всё одно не вистачить терпіння довести її до кінця і що хай краще батько відпустить мене добровільно, бо інакше я буду змушений обійтися без його дозволу.

Що сталося з іншим моїм братом — не знаю (як не знали мої батько й мати, що сталося зі мною).

Этот ей не гож да тот не подходящий, видно, ремнём мало пороли, вся в мати.

Подумала уже, легко расстраиваясь: «Хоть бы мати пожалел, фукаешь табачиной».