Тихомиров В. В
Директор радгоспу-комбінату імені 60-річчя Радянської України
Тихомиров В. В. – майже 20 років керував таким велетнем, як наш радгосп – комбінат. Звичайно, першочерговим для нього було виконання колективом підприємства державного замовлення по виробництву продукції тваринництва. Стабільна робота комбінату, чудовий колектив працівників та спеціалістів, як наслідок високі показники економічного розвитку – все це завдяки В.В.Тихомирову. Але хочу сказати про головне, це нам треба завжди пам’ятати. Чудове містечко збудовано завдяки йому. В нашому селі кожного року будувалось 2—3 багатоповерхівки. Діяло два дитячих комбінати. Майже безкоштовні комунальні послуги. А скільки було зроблено для розвитку культури на селі, спорту, освіти. Цікавий факт – Володимир Васильович дуже полюбляв квіти, тому кожного року завдяки йому, постачальники завозили, а відділ озеленення висаджував на клумбах близько п’яти тисяч троянд.
Згадую роки, коли я працював головою профспілкового комітету комбінату, Володимир Васильович допомагав вирішувати соціальні питання. А вони були досить дієвими. На балансі була база відпочинку на Чорному морі, туристична база на Каховському водосховищі, табір відпочинку для дітей в місті Скадовськ. Всі соціальні питання вирішувались виключно за погодженням профкому. З таким керівником було легко працювати.
Володимир Васильович постійно дбав про добробут трудівників. Пам’ятаю, як одного разу він сказав: «Є така пропозиція: кожному працівнику один раз на місяць продавати по пільговій ціні по 2 кг сирокопченої ковбаси, вершкового масла, твердого сиру, по ціні 1 грн. за кг». Тиша. А він продовжує: «…може хтось проти?». Хто скаже проти, коли директор назвав казкову ціну? Звичайно, різницю в ціні директор наказав віднести на збитки, а працівники були вдячні йому. Трохи схоже на англійський гумор, а приємно. Або згадую День працівника сільського господарства.
«Отберите сотни две-три приличных поросят на свинокомплексе и продайте их нашим рабочим по 1 грн.», – наказав директор. Звичайно така ціна нікому і не наснилась. А на святі дізналися, що і директор має право пошуткувати, було багато цікавого і смачного: безкоштовна юшка і інша смакота. Все з димком, все на свіжому повітрі. Уявляєте, який був настрій?
До слова, про ціни. Обід в нашій столовій для робітників комбінату коштував 24 копійки. На обід давали:
– борщ український з сметаною та добрячим шматком ребрини;
– гарнір з котлетою, піджаркою чи шніцелем;
– млинці, булочки, пиріжок;
– стакан сметани;
– чай, кофе, какао.
Великий вибір вітамінних салатів був безкоштовним – бери на здоров’я, що кому подобається, що до смаку. Так і жили «бідняки» на 24 копійки.
Зараз Володимир Васильович на заслуженому відпочинку. Активний, цікавиться життям сільської ради, її виконкому, життям села, дає ґрунтовні поради.