НАРОДЖЕННЯ ІДОЛА
(Сонет)
Немов з потвор зірвали леп,
Ще праземних, – і кров, як лико.
(Він сам, він ні з чиєї ласки!)
Об темінь розпластавши лоб,
Дивився в цей світ: горна лип
Виходили з ґрунтів, як спека.
З природи вирізано спокій,
І звірам бракувало лап
Підвестися. І серед сну
На кониках побільшивсь німб.
Собаки омивали місяць,
Що тіні фавнам розпиляв.
Закон: його прийняти мусять,
Якщо не зважаться спалить.